9 листопада – День української писемності і мови. Це свято відзначається  з  листопада 1997 р. Тож звернемося до історії української писемності.

Письмо – найбільший винахід людства, адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Саме писемні знаки дали людям можливість зберігати й передавати знання.

Кожен народ ішов до створення писемності своїм шляхом. Та етапи розвитку письма в усіх народів земної кулі приблизно однакові.

Сучасні слов'янські алфавіти беруть початок з кирилиці – системи писемних знаків, за допомогою яких слов’янський просвітитель Кирило записав релігійні тексти, проте на Русі й раніше існувало письмо.

Сучасним слов'янським письмом послуговуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці. Слов'янський алфавіт обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі.

Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI століттям.

Сучасна українська літературна мова пов'язана з конкретною датою – виданням «Енеїди» І.П.Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

Ще одну дату – 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар» Тараса Шевченка, можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому важкому шляху були і перепони, і заборони, найкращі сини й дочки народу віддавали за рідне слово свої життя.   

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжелюдей,

Та сповнена любові і відваги

З-за ґрат летіла птахом до людей!

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

Турнір знавців української мови та літератури між учнями 6 і 7 класів

Святкова лінійка до Дня української писемності

Сьогодні ми не можемо не згадати геніального поета Тараса Шевченка. Глибоко шануючи родоначальника нової української літератури Івана Котляревського, Кобзар називав його батьком:

Будеш, батьку, панувати.

Доки живуть люди,

Доки сонце в небі сяє,

Тебе не забудуть.

Тарас Шевченко відшліфував і збагатив нашу мову - дорогоцінний діамант народу.

Для кожної людини важливим є правильне володіння мовою – це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні небагато людей володіють рідною мовою досконало. Звучить навкруги потворний суржик, небезпечний і шкідливий.

   Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

           Кожне з них, лиш торкни, як струна, виграва,

           Зрозумілі, вагомі, й усі вони наші –

           Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

   Я так люблю, я так люблю тебе,

           Моя співуча українська мово!

           В тобі шумить Полісся голубе,

           І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

   В тобі живе Карпатська височінь,

           Що манить у незвідане майбутнє,

           І степова безкрая широчінь,

           І Кобзарева дума незабутня!

   Ти, рідна мово, чиста, як роса,

           Цілюща й невичерпна, як криниця.

           Святиня наша, гордість і краса,

           Ти – розуму народного скарбниця!

   Нас далеко чути, нас далеко видно.

           Дмуть вітри історії в наші паруси.

           Розвивайся й далі, мово наша рідна,

           І про нас нащадкам звістку донеси.