Сценарій лінійки  до Дня визволення України та Києва

від фашистських загарбників

у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

      28 жовтня — визначна дата в історії Української держави та нашого краю. Майже 68 років тому наші землі були очищені від фашизму. Це свято прийшло до нас золотої осені 1944 року і започаткувало щастя мирного життя. Все далі віддаляють нас роки від найвеличнішої події – перемоги над фашистською Німеччиною.

      Час зрівняв траншеї на полях колишніх битв. Ті суворі дні залишилися за перевалами десятиріч, за новими подіями, але пам’ять про подвиг народів ніколи не померкне у серцях нинішнього і майбутнього поколінь людства. Давайте разом з вами погортаємо скорботні та радісні сторінки історії того періоду.

        Давно вже минула  війна,

Пройшли десятки літ

І в парку нашім гордо

Солдату пам’ятник стоїть.

І буде він стояти там

Для мертвих і живих,

Щоб не забули ми про те,

Хто в братських цих могилах спить.

      6 листопада 1943 року, 70 років тому, проявивши масовий героїзм, мужність і самопожертву, солдати та офіцери  1-го Українського фронт , яким керував  Микола Ватутін, звільнили столицю  України – місто Київ. Сьогоднішній день – це день пам’яті і скорботи, шани до загиблих і поваги до живих. Він присвячується усім тим, хто пройшов шляхами війни, хто пішов у безсмертя і тим, хто ще живе серед нас.

        У день золотої, прозорої  осені

До вас всіх звертаємось, діти  й  дорослі,

Залиште на хвилину  щоденні турботи,

З собою побудьте в глибокій скорботі,

Згадайте, вклоніться  ви прадідам вашим,

Живим ще  й  полеглим  в двобої звитяжнім,

Усім, хто кував перемогу й загинув

За тебе, за мене, за всю Україну.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим.

У школі було проведено ряд заходів, приурочених Дню визволення України та Києва в 1941-1945 рр. від фашистських нападників:

() книжкова виставка;

() урочиста лінійка;

() покладання квітів до пам'ятника загиблим воїнам.

            Війна … грізним смерчем  ввірвалась вона в  мирне життя. І стих  дитячий сміх і на довгі 1118 днів і ночей  в домівках людей поселилось чекання. Чекання звісток  з фронту, чекання кінця голоду і страждань, чекання перемоги.

                Німецьке командування  планувало оволодіти Києвом за тиждень. 11 липня  1941 року розпочалась Київська оборонна операція, а вже на  21 липня Гітлер запланував  парад німецьких військ на Хрещатику, та цим планам  не судилось збутись. Воїни Червоної армії, бійці  загонів народного ополчення, мирні  жителі  до кінця виконали свій обов’язок, захищаючи місто .

     Під час відступу від Києва  в оточення  потрапило  більше ніж 500 тис. солдатів і офіцерів Радянської армії разом зі штабом Південно-Західного фронту. 20 вересня 1941 року загинув командуючий фронтом Михайло  Петрович  Кирпонос,  а  23 вересня  - начальник штабу  - Василь Іванович  Тупіков.

                 Колючий дріт нацистської неволі обплутав Київ  на довгих 778 днів. Починаючи з 29 вересня  1941 року  щоп’ятниці, впродовж  усього періоду окупації  в Бабиному Яру знищували  мирних жителів: євреїв, українців, росіян.

        Шлях до визволення був довгим і небезпечним.  Він проліг через окопи і партизанські ліси,  через підпілля і застінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя. Народ завзято боровся проти жорстокого ворога.

        Ввечері , 6 листопада , Москва, відзначаючи героїзм і відвагу воїнів , салютувала доблесним військам, що визволяли Київ 24 артилерійськими закладами з 324 гармат.

       28 жовтня 1944 року - 68 років тому - завершилося визволення України від німецько-фашистських загарбників. Сталося це у Закарпатті під час визволення міста Ужгород, де під натиском частин Червоної армії залишив нашу землю останній підрозділ гітлерівського Вермахту. Цю славну сторінку у вітчизняну історію вписали війська Четвертого українського фронту під командуванням генерала армії Петрова І.Є.

      Нашу пам'ять обпалює вічний вогонь,

Де граніти і зелені повінь,

До священного чистого світла його

В день врочистий приходим на сповідь.

     Горіти вогню – не згасати,

Трояндам довкола цвісти.

Тут сплять наші мужні солдати,

Вклонись їм доземно і ти.

     Спасибі всім, і мертвим і живим,

За те, що землю нашу зберегли,

І хоч було смертельно важко їм,

Та все вони зробили, що могли.

    Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,

Тих, хто повернувся й хто поліг у боях.

Тож вклонімося низько до землі їм,

Й квітами устелимо їх тернистий шлях.